Владика Венедикт Алексійчук, єпарх Чиказький, продовжує
роздумувати над Таїнством молитви у своєму вівторковому відеоблозі. Ця своєрідна школа молитви у сьомому випуску застановляється над основними елементами доброго і плідного проведення Великого посту.
Великий піст — наша десятина Богові
«Тепер ми перебуваємо у перших днях Великого посту. Час Великого посту — це щось неймовірне. Це час, в якому ми намагаємося віддати Господеві десяту частину свого життя. Адже, як ми знаємо, у році налічується 365 днів, ми маємо практично 40 днів посту, що є десятою частиною від року. Впродовж цих 40-а днів ми намагаємося бути більше із Богом, пробуємо переглянути своє життя. Кожен із нас свідомий того, що він не живе так, як би мав жити. Таким чином, Матір-Церква дає нам цей Великий піст для того, щоб ми призупинилися.
Молитва як зустріч із Богом
У Великому пості ми вказуємо на три речі, які є основними: молитва, піст і милостиня. Молитва — це те, що нам дає нагоду бути з Богом. Кожен молиться у різний спосіб, але найголовнішим завданням молитви є зустріч із Богом. У нашому народі кажуть: «З ким поведешся, того й наберешся», тому зустрівшись із Богом, ми від Нього набираємося того, що є у Бога божественного, тобто перемінюємося, стаємо іншими. Отож, коли ця зустріч із Богом дійсно відбувається у молитві, ми не можемо бути тими ж самими і неминуче змінюємося. Тому Церква закликає до більш зосередженої та продовженої особистої та спільнотної молитви. Церковні богослуження також змінюються та стають довшими, міняють свій характер на більш покаянний, щоб людина роздумала над собою та своїм життям. Отже, час посту — це особливий час для молитви.
Відв’язатися від маленьких речей через піст
Піст. Коли ми говоримо про піст, то доволі часто думаємо, що це обмеження себе від тих чи інших страв. У певній мірі, це правда: адже не є грішним споживати ковбасу в певний час, натомість, Церква каже уникати м’ясних страв в інший час. Це зроблено для того, щоб ми навчилися себе стримувати від чогось. Однак, важливіше придивитися до себе самого та визначити те, від чого ми залишаємося залежними. Адже піст виконує ту ж саму функцію, що і молитва: молитва дає нам нагоду бути із Богом, а піст усуває те, що нам не дозволяє із Ним бути, те, від чого ми є залежними. Придивімося до нашого життя: кожен із нас має багато залежностей. У розповіді про Гулівера та ліліпутів, головний герой потрапляє у країну ліліпутів, де його волосся ліліпути зв’язують маленькими частинами за ниточки і він не може поворушитися. Також і нам видається, що ми не чинимо великих гріхів, однак, ми як той Гулівер прив’язані цими маленькими речами. Тому, час посту — це час відв’язувати себе та обмежувати у тому чи іншому. Подумаймо, що кожен із нас є чимось прив’язаний, кожному із нас від чогось треба посту.
У Бозі — через милостиню
І останньою є милостиня. Милостиня дає нам нагоду позбуватися тих чи інших речей, до яких ми часто маємо прив’язання. Милостиня дозволяє нам не бути лише в парадигмі тих чи інших речей, якими ми володіємо. Загалом милостиня виводить нас в іншу парадигму буття. Зокрема, в монашому житті є обіт убожества. Убожество — це не лише бідна людина. Убожество означає «у Бозі», тобто людина, яка перебуває в Бозі. Тому, коли ми роздаємо милостиню, ми остаточно роздаємо те, що нам не дає бути із Господом, те, що ми посідаємо та чим володіємо. Іван Золотоустий каже, що не існує багатих або бідних, а є лише ті, кому Бог дав, та ті, які потребують. Кожному із нас Бог щось дав, тому кожен може зробити милостиню якимись добрами, грошима чи речами. Інколи можемо здійснити милостиню добрим словом, коли поговоримо із кимось в період Великого посту, приділимо свою увагу. Коли ж не можемо її здійснити ділом чи словом, то можемо її виконати першим, про що ми сьогодні говорили, тобто молитвою.
Отож, звернімо увагу в період Великого посту на самого себе. Звернімо увагу на нашу молитву, на наш піст і на нашу милостиню».