Історія громади

Urbis in horto – так величаємо Чикаго, що в перекладі з латині означає "місто в саду". Засноване в 1833 році, з висоти пташиного польоту, нагадує прекрасну лілію. Своїй назві місто завдячує індіанському племені, яке проживало у цій місцевості і називали її "shikaakwa". Особливого шарму вимові додали французькі поселенці. Згодом до них приєдналися й інші народи, назвавши Чикаго "містом вітрів", "містом широких плечей", послуговуючись фразою "I Will" ("Я зможу"), яка стала крилатою для усіх поколінь емігрантів. Впевненість у власних силах, помножена на працьовитість, є невід’ємними рисами характеру українців. Вони люблять Чикаго, наповнюючи етнокультурний всесвіт своєю присутністю.

Ми можемо тільки здогадуватися, коли перший емігрант з України оселився тут, вивчаючи спогади, залишені у небагатьох друкованих на той час газетах. У статті графа Леливи, поданій у Русько-Американському календарі з 1897 року читаємо: "На величезній просторині Сполучених Держав, від Нью-Йорку до Сан-Франциска, від Ріо-Гранде до джерел Міссурі, живе до 200 тисяч русинів".

Перша хвиля еміграції українців починається у 1870-х роках і закінчується в 1914 році. Більшість з них називали себе русинами – "Ruthenians", походили зі західних земель, що були під Австро-Угорщиною. Згідно зі статистикою Юліяна Бачинського у його праці "Українська імміграція у Злучених Державах", яка з’явилася в 1914 р., до 1898 р. до США прибуло 108 тис. емігрантів-українців, а за 1899-1909 рр. — понад 280 тис., тобто з природним приростом в 1910 р. українців, галичан і закарпатців було бл. 470 000. Від загальної кількості населення США українці становили 0,5%. Однак церковні джерела налічували на 1914 р. самих греко-католиків бл. 500 000.

Найбільші українські скупчення були тоді в східних штатах, приблизно дві третини жили в Пенсильванії, Нью-Йорку й Нью-Джерзі. У 1914 р. на території цих трьох штатів розміщалося 76% усіх греко-католицьких парафій. Канадський бібліограф Андрій Григорович свою хронологію українців на американському материку починає з Івана Богдана з Коломиї. Тесля був серед тих, хто 1 жовтня 1608 року на кораблі "Марія-Маргареттa" прибули з Лондонa до порту Джеймстаун (штат Вірджинія) освоювати новий світ.

Український Конгресовий Комітет у 1976 році з нагоди 100-ліття українського поселення в Америці та 200-річчя США видав марку, на якій зображено коломийського Колумба, будівничого кораблів та організатора першої фабрики скла в м. Джеймстаун.

Залишилися напівлегенди про невтомного мандрівника 60-70-их років ХІХ століття, одного з перших емігрантів з Київщини – отця Агапія Гончаренка. Про нього ми розповідали окремо, як і про героя Громадянської війни, бригадного командира Івана Турчина на прізвизку "відважний козак".

У 1893-році у Чикаго переїздить з Пенсильванії один із найсвідоміших українців першої еміграції Володимир Сіменович (1859 – 1932), громадський діяч у США, лікар родом з Бучача. З його іменем пов’язуємо початки культурно-просвітницького життя української Америки.

Василь Стефаник, вимальовуючи психологічний портрет емігранта, знайомить читачів з таким "явищем", як еміграційні агенти в Галичині. Вони вербували напівписьменних, часто неграмотних гречкосіїв на вугільні та соляні шахти, бійні та працю чорноробів на залізниці і фабрики, згодом сталеварні та сільськогосподарські роботи.

У 1884 році греко-католицький митрополит Сильвестр Сембратович, архієпископ Львівський, отримав листа: "…Ми тут, Владико, зайшли самі, хоч незрячі. Але не зовсім ми ті самі, щов краю, бо до того щось нам бракує. Бракує нам Бога, котрого ми розуміли б, котрого лиш по-своєму могли б чтити. Тож просимо: дай нам з краю духовних, дай благословення на будову церков, хай на чужині маємо все, чим свята наша Русь". У грудні того ж року перший місіонер греко-католиків о. І. Волянський прибув до Пенсильванії.

Від емігрантів в Америці Митрополит Андрей Шептицький отримував багато листів із проханнями прислати їм священиків з Галичини. Митрополит Шептицький виявляв особливу турботу про свою паству в Америці і в 1901 р. висилає свого секретаря, а згодом і сам двічі побуває на цьому континенті. У червні 1903 року було засновано першу парафію, а через два роки збудовано Першу Греко-Католицьку Церкву святої Марії в Чикаго на перетині вулиць Сіллі і 53-ї (4949 Сіллі Авеню).

Хронологія

1905 р. 17 серпня – крик новонародженого Михайла Оленика пробудив батьків громади. Священик закарпатської церкви Віктор Ковалицький під час хрестин немовляти, поблагословив громаду з 50-ти осіб на добре майбутнє. Це був перший день парафії святого отця Миколая.

1905 р. 31 грудня – відбулися перші парафіяльні збори парафії святого отця Миколая. Зібрали 8 000 доларів і купили під свою церкву будівлю лютеранської данської церкви на вулиці Суперіор та Бікерсдайк.

1906 р. 26 січня – о. Віктор Ковалицький відправив першу Службу Божу. Присутніми були 51 людина.

1906 р. 1 червня – отець Струтинський, доктор Сіменович та адвокат Стефан Янович заснували братство святого Миколая. Це був перший відділ Українського Народного Союзу в Чікаго (106 відділ УНС).

1907 р. – створено при церкві святого отця Миколая "Рідну Школу", вона мала одного учителя та десять учнів.

1912 р. – створено "Просвіту", яку очолив доктор Володимир Сіменович, і саме ця установа відіграла велику роль в процесі українізації Іллінойсу.

1913 р. 27 листопада – відбулось урочисте посвячення наріжного каменя церкви, яке довершив Єпископ Сотер Ортинський.

1915 р. 7 січня – на Різдво в новозбудованій Церкві відправлено першу Літургію.

1917 р. 4 січня – делегація парафіян церкви св. о. Миколая прибули у Білий Дім з проханням до президента Вудрофа Вільсона проголосити Український День.

1917 р. 21 квітня – президент В. Вільсон проголосив Українським Днем. Членами Федерації було зібрано суму 53 189 доларів на допомогу Україні.

1917 р. 19 травня – вийшло перше число першого українського часопису в Чікаго "Україна". Його засновниками були перші українські лікарі в Америці – Володимир Сіменович та Стефан Гриневецький.

1925 р. – сестри Василіянки почали місійну працю в Чікаго.

1933 р. – участь українців у світовій виставці "Століття Прогресу" та побудова власного павільйону "Україна", який відвідали 1 800 000 людей.

1936 р. 26 жовтня – розпочала працювати цілоденна українська католицька школа святого отця Миколая. Було 5 класів в яких навчалися 86 учнів.

Оцінювати діяльність нашої громади є настільки ж важко, як і йти її слідами. Ми продовжуємо вивчати унікальне минуле, невіддільне від української культури та історії.

Марія Климчак, куратор Українського Національного Музею в Чикаго